Сценарий 1 Сентября в школе

Сценарий праздника Первого звонка в школе

Сценарий 1 звонка в школе

Сценарий 1 Сентября в школе

Сценарий праздника Первого звонка в школе

Сценарий 1 звонка в школе

Гуморески для дітей

Усім малятам подобається, коли їх гойдають на колінах та при цьому щось виспівують. Окрім найвідомішої пісеньки про “тра-та-та” в моє дитинство потрапило два геніальних витвори народного фольклору, якими хочу поділитися
***
Чук, Чук, Кременчук,
Недалеко Говтва,
Посіяли буряки -
А вродила морква!

***
Ой, Чук, Чук, Чук,
Наварив дід щук,
Баба рибку пече, -
Сковорідка тече.

Чудова підбірка віршиків для найменших у Г. Лагздынь (www.babyroom.narod.ru/)
Приводжу обрані:

Аккуратные зайчата
Лапки?
Мыли.
Ушки?
Мыли.
Хвостик?
Мыли.
Всё помыли.
И теперь мы чистые
Зайчики пушистые.

Потягушечки
Вот проснулись.
Потянулись!
С боку на бок
Повернулись.
Потягушечки!
Потягушечки!
Где игрушечки?
Погремушечки?
Ты, игрушка, погреми!
Нашу дочку подними!

Зарядка
Ножками потопали:
Топ-топ-топ!
Ручками похлопали:
Хлоп-хлоп-хлоп!
Сели!
Встали!
Сно-ва
Се-ли!
А потом
Всю кашу
Съели!

Умываемся
Носик, носик!
Где ты, носик?
Ротик, ротик!
Где ты, ротик?
Щёчка, щёчка!
Где ты, щёчка?
Будет чистенькая
Дочка.

***
Куклу?
Кормили.
Зайку?
Кормили.
Мишку?
Кормили.
А Машу?
Забыли.

Положили на подушки
Положили на подушки:
Куклы – щёчки,
Зайки – ушки,
Козлик – рожки,
Свинка – ножки.

Автори наступних смішинок, нажаль, мені не відомі. Можливо, також фольклор.

***
Капав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг
Поки смажив, поки пік, -
А пиріг водою зтік!

***
Жила-была бабка
На краю местечка,
Захотелось бабке
Искупаться в речке.
Она купила мыла,
Потом взяла мочало:
Наша песня хороша -
Начинай с начала…(і починайте співати з початку Зазвичай викликає багато захоплення і повторення вимагають)

І на останок (з www.bestkids.ru/):

Кискино горе
(Б. Заходер)
Плачет Киска в коридоре.
У нее
Большое горе:
Злые люди
Бедной Киске
Не дают
Украсть
Сосиски!

Мурочка
(В. Степанов)
Мурка шерстку прилизала,
Новый бантик повязала.
А еще нашлись у кошки
Рукавички и сапожки.
Улыбнулась Мурочка:
-Я теперь – снегурочка.

Чуки, Чуки, Чуки, Чук
Наловив дід щук!
А баба карася, сидить надулася
А Ленуся плиточок, годувати діточок
А Наталка рака, сидить не балака…

Не може заснути малюк,
Поки зайчик його не засне!
Та поки він казку свою
На вушко йому не шепне.

Не може заснути малюк,
Бо ведмедик його ще не спить!
Бо він забагато з’їв меду,
І зубчик у нього болить!

Не може заснути малюк,
На щоці у ляльки сльоза!
Бо ляльку сьогодні вкусила
На прогулянці в парку оса!

Треба її лікувать
Та погладити там, де болить,
Так легше буде їй спати
І біль притихне умить.

Не може заснути малюк,
Щось сон йому не йде…
Він просто дуже чекає,
Поки мама в кімнату зайде!

Поцілує у щічку його,
Мальоху дитятка свого,
Колискова в кімнаті звучить,
Ось, тепер малюк уже спить…

Гуморески для дітей і про дітей.

Степан Гриценко

(Поет-гуморист (1929 - 2002р.р.), що писав свої твори українською, білоруською та російською мовами, а також перекладав українською мовою гумористичні вірші відомих російських та білоруських письменників та поетів)

Про пам’ять
(За Е.Успенським)

Всім відомо, що У нас
Пам’ять - просто вищий клас!
Прочитаємо лиш вірша ¬І
повторимо ураз:
“Їхав Ваня на коні,
Вів собачку по стерні,
А в цей час якраз бабуся
Мила фікус на вікні”.
- я завжди всім говорю,
Що ніколи не зубрю,
Що історію про Ваню
Дуже легко повторю:
“Їхав Ваня на вікні,
Вів собачку по стерні,
А в цей час зелений фікус Мив бабусю на коні”.
- Ну, який же ти дивак,
Тільки хвастатись мастак! Краще ти мене послухай,
А було усе отак:
“Їхав фікус на коні,
Вів бабусю по стерні,
А знайома нам собачка
Мила Ваню на вікні”.

Футболісти

Грали на подвір’ї хлопчаки в футбол.
Петрик як ударив
І відразу - “гол”!
М’яч в чужу квартиру
Тільки зашумів:
Пауза у хлопців,
Петрик занімів.
Йде дідусь Кирило
І несе м’яча:
- Чий це, признавайтесь!.., -
Та гравці - мовчать.
- А вікно розбилось?
¬Зважився Андрій.
Дід мугикнув: - Ціле.
- Ціле? Значить, мій!

Потрібний майстер

Підійшла до мами
Ліда - щебетуха:
- Вередує лялька!
Вже мене не слуха …
Скільки не просила,
Мов не чує Ната.
Навіть і не дума
Очі відкривати!
Мама - доні: - Завтра
Понесем до діда,
Він відремонтує …
- Добре! - каже Ліда,
¬Хай відремонтує
І мене, як схоче,
Бо розплющить вранці
Теж не можу очі.

Гумореска “Чому сміються кури”

-Чом такі бруднючі
Руки в тебе, Климе?
-А тому, що нині
Я вмивався ними …
Знов не мивши ноги
Ти вмостився спати!
Як тобі не сором? –
Дорікає мати.
Клим же рота кривить,
Пхинькає із ліжка:
-Нащо ноги мити,
Я ж лежу в панчішках
Дуже Клим лінивий
Митися не хоче.
- Ой ти, за-мур-зур-ра !-
Кіт йому муркоче.
І сміються діти,
І сміються кури-
Геть усі сміються
З Клима-замазури.

Гумореска “Хто старший?”

Забіг увечері до хати
Знадвору збуджений Юрко,
у матері почав питати:
- Хто старший - я чи кіт Мурко?
- Звичайно, ти! - говорить мама.
- А як же так, скажи мені, -
Малий ніяк не дійде тями, ¬
Мурко вусатий, а я ні?.

Гумореска “Що буде в Андріяна?”

Гуляючи в дворі,
Сказав Климко сестрі:
- Ану не будь ледача
І розв’яжи задачу:
Степан та Андріян
Ходили на баштан.
Недовго там були,
Сім динь собі взяли.
Дві дині з’їв Степан,
А решту - Андріян.
Що буде в Андріяна?
Подумай-но як слід …
Сестричка хитрувато
Поглянула на брата:
- В жаднюги Андріяна
Болітиме живіт!

Гумореска “Подарунок”

Мамі в день народження додому
В подарунок фен приніс татусь.
Роздививсь його маленький Рома
І на кухню до матусі - шусть.
- Мамочко! Іди скоріш в кімнату,¬-
Радий хлопчик їй секрет відкрив,¬
-Подивися, там для тебе тато
Пилосос на голову купив!

Гумореска “Схожість”

До малодих батьків зайшла сусідка:
- Іванко ваш - ну, вилитий татусь!
Такий же носик, щічки і борідка …
- Можливо, - татко радо усміхнувсь.
- А от і ні! .. - малесенька Катруся
Й собі з куточка голос підійма. ¬
Іванко схожий більше на бабусю,
Бо в нього в роті теж зубів нема!

Степан Гриценко
Гумореска “НАДОБРАНIЧ”

Набридлу казку, ось уже два роки,
Чита Катрусі баба перед сном:
« … І от, дiждавшись вечора, з протоки
До щуки в гості припливас сом …
Надула враз Катруся губенята,
Ображено вона скривила рот:
- Бабусю, нiж старі казки читати,
То краще б розказала анекдот.

Степан Гриценко
Гумореска “МІСЬКИЙ ХЛОПЕЦЬ”

В село Теряшку з міста до бабусi
Iз мамою прибув малий Сашко.
Цiкаво там: свиня, корова, гуси …
3 дiйнички бабця цiдить молоко.
- Пий молочко,- прохає бабця Зiна,
Тобi я в чашку налила свою.
- Я п’ю, бабусю, тiльки з магазину,
А отаке … з корови … я не п’ю!

Степан Гриценко
Гумореска “ЗНАЙОМІ”

lдуть бульваром внучка i бабуся.
Назустрiч їм - з КОВIНЬКОЮ старик.
Як тiльки порівнявся, то Катруся
Вмить показала стрiчному язик.
- Не можна з дiдусем так жартувати!
Biн же чужий, а ти - язик йому,
-Бабуся стала внучцi дорiкати,
-Чому ти так поводишся? Чому?
- Biн полюбляє це! - сміється внучка,
-То, бабцю, лiкар наш, дiдусь Лука.
У дитсадку бере мене на ручки
І просить: покажи-но язичка.


Гуморески про вчителів

Про моду й погоду | Гумореска

На вулиці мовив дядько
Знайомій дівиці:
Такий холод, а ти скачеш
У куцій спідниці. –
А та каже: - Треба знати
Жіночу природу.
Ви дивитесь на погоду,
А жінки – на моду.

Невсипущий синочок | Гумореска

Наварила вареників
Увечері мати,
А синочок-парубійко
Сів їх уплітати.
Так напхався, натоптався,
Що вже ледве дише.
Збуди мене, - просить матір, -
Завтра пораніше.
На роботу влаштувався? –
Здивувалась мати.
Та вареники ж лишились,
Буду доїдати.

Іспит без оцінки | Гумореска

Спитав батько: - Ти склав іспит
На шофера, синку?
Та склав, татку.
А яку ж ти
Одержав оцінку?
Не одержав, не поставив
Інструктор нічого.
Чого раптом?
- Я з розгону
Налетів на нього.
Де ж він зараз?
До лікарні
Відвезли в суботу.
Лікар каже, що не скоро
Вийде на роботу.

Сливи | Гумореска

Тут були у мисці сливи.
Де ви їх поділи?
А ми з татком, - каже хлопчик, -
Ввечері поїли.
А три кісточки лишили
Ви кому? Для мами?
Я лишив, бо татко сливи
Ковтав з кісточками.

Невдячність | Гумореска

Одного сонячного дня
В болото впало чортеня.
Довгенько борсалось, крутилось,
Було б, дурненьке, утопилось,
Та йшов хороший чоловік,
Він чортеня схопив за вухо
І викинув на інший бік,
Туди, де зелено і сухо.

І раптом чує дикий крик:
- За що ти б’єш мою дитину? –
Чортиця вибігла з-за тину,
Взяла суху очеретину
Та чоловіка в око – штрик!

Мораль правдива – не морока,
Сама лягає під перо:
Як захотів позбутись ока,
Зроби невдячному добро!

Комарина пісенька | Гумореска

Комарика вчила мати:
- Знай, синочку, й пам’ятай:
На чиєму носі сядеш,
Тому й пісеньку співай.
А комарик тільки сів,
Тільки пісеньку завів
Та встромив свій хоботочок
В перенісся межи брів,
Як його по спинці ляп! –
І загинув божий раб.

За що вбили комарика,
В баєчці питається.
А хіба по спинці гладять
Того, хто кусається?

Вічна пам’ять | Гумореска

— А ти знаєш, — Гнат питає в родича Тимошки, —
Що у Києві на стінах почепили дошки

“В цім будинку жив художник”,
“В цьому жив письменник”?

А ось я живу на світі, скромний Гнат Вареник,
Одинокий, нежонатий, вигнав жінку з дому
І виплачую проценти синові малому…
А коли засну навіки у сирій могилі,
Чи напишуть щось на хаті друзі мої милі?
— Не журись, — сказав Тимошка і утішив Гната:
Ми напишем на фанері: “Продається хата”.

Автор гуморески : Павло Глазовий

Вусань | Гумореска

— Ти чого це, — каже Клим вусаню Єгору, —
То опустиш вуса вниз, то закрутиш вгору?
— Вуса в мене, друже мій, це немов сигнали:
Хочу випить — вуса вниз, випив — дибом стали.
— Так сьогодні ти, браток, щось недодивився:
Лівий в тебе догори, правий — опустився.
— Це у мене теж сигнал, тільки нехороший.
Означа він: пив би ще, та немає грошей.
Все ясно | Гумореска

Несподівана хвороба причепилась до Луки:
На лопатках появились невеличкі бугорки.
До лікарні їде хворий. Швидко скинув сорочки.
— Подивіться, на лопатках появились бугорки…
Лікар знизує плечима: що воно за дивина?
— Ви п’єте?
— Не пив ніколи ні горілки, ні вина.
— Часто курите?
— Ніколи і не нюхав цигарок.
— А з жінками як?
— Ну що ви?! Ненавиджу всіх жінок.
— Ну, тоді, — промовив лікар, — зрозуміло, в чому суть.
Це у вас уже на спині крила ангельські ростуть.

Босий студент | Гумореска

Цілий рік студент провчився майже без просвітку
Та й приїхав відпочити до батьків улітку.
Вклала мати сина спати з дальної дороги.
— Що він тільки, — каже батько, — узува на ноги.
Обносився, обтріпався, посіклось на шкурки.
Колись отак узувались безпритульні вурки.

Взяв смолу він, дратву й шило ще й циганську голку,
Довів якось черевики синові до толку.
Син уранці підхопився, скочив на підлогу.
Що за диво? Не налазить черевик на ногу.
Батько збоку утішає: — Не журися, хлопче.
Нога в тебе чималенька, за півдня розтопче. —
Син хитає головою: — Думали б хоч трішки.
Нащо було зашивати нові босоніжки?

Болільник | Гумореска

Ой ховають болільника, а це вам не жарт:
Десь на матчі на футбольнім оглушив інфаркт.
Сонце сяє, квітнуть квіти — золота пора.
Матч по радіо транслюють, йде футбольна гра.
Раптом мертвий віко скинув, у труні встає
Та й питає: — Хто там грає? Хто кому дає? —
І сказав йому товариш, відігнавши мух:
— Нашим знову наклепали. Спи вже краще, друг…

Автор гуморески : Павло Глазовий

Болільник | Гумореска

Ой ховають болільника, а це вам не жарт:
Десь на матчі на футбольнім оглушив інфаркт.
Сонце сяє, квітнуть квіти — золота пора.
Матч по радіо транслюють, йде футбольна гра.
Раптом мертвий віко скинув, у труні встає
Та й питає: — Хто там грає? Хто кому дає? —
І сказав йому товариш, відігнавши мух:
— Нашим знову наклепали. Спи вже краще, друг…

Автор гуморески : Павло Глазовий

Голуб’ята | Гумореска

В санаторії зустрілись Сидір і Варвара.
Покохались, полюбились, як голубів пара.
Він підтоптаний добряче, а вона — ще дівка.
В нього лисина, а в неї — в кучерях голівка.
Він шептав їй: — Не боюся ні людей, ні суду.
До кінця тебе, Варюсю, я кохати буду. —
А вона аж умлівала, дивлячись на нього.
— До кінця любити будеш? Тобто до якого? —
Він як голуб до голубки, припадав до дівки:
— Ясно, серце, до якого. До кінця путівки.

Автор гуморески : Павло Глазовий

Диплом | Гумореска

Мав сина гордий багатій.
То був не син, а божа кара. —
Картяр, гуляка, лиходій,
Ледачий бовдур і нездара.
Не шкодував грошви татусь,
Не полишав синочка в скруті,
А той, не дуючі і в ус,
Сім літ учився в інституті.
І ось одержувать диплом
Він скаче в місто скакуном.
Спинився кінь біля воріт,
Студенти збіглися веселі.
Лакей гуляки, сивий дід,
Диплом виносить на тарелі.
Зареготав багацький син,
Старого ляснувши по спині:
— Неси диплом іще один —
Моїй чудесній конячині. —
Старий віддав йому чолом:
— Розумно зволили сказати.
Якщо ослу дали диплом,

Чому ж коневі теж не дати?

Вигідна жінка | Гумореска

Стрів на вулиці Матвія
Панько Сарана.
— Здрастуй, — каже. — Познайомся:
Це моя жона.
— Дуже радий, дуже радий! —
Вигукнув Матвій.
Цмокнув жінку в праву ручку,
Поклонився їй,
А Панькові тихо мовив:
— Я не доберу,
Як ти міг узяти жінку
Отаку стару?
Видно, старша літ на двадцять?
— Ні, на двадцять п’ять.
Так зате грошви у неї
Свині не їдять. —
А Матвій ще тихше шепче:
— К бісу та грошва,
Як вона сліпа на око
Та іще й крива.
— Ай, — махнув Панько рукою, —
Хто з нас без гріха?
Не шепчи, балакай вільно,
Бо вона й глуха.

Дивні холоші | Гуморески

Розмовля високий дядько з продавцем Наумом,
Потрясає перед носом дорогим костюмом:
— Як купляв, тоді здавалось, ніби річ хороша,
А тут в штанях одна довша на четверть холоша. —
Продавець примружив око:
— От тобі й холоші!
Доведеться вам за довшу доплатити гроші.

Диво | Гумореска

Не кажіте, добрі люди,
Що це неможливо.
У столиці нашій славній
Трапилося диво.
Зайшов якось я в крамницю
Й мало не заплакав:
Там продавець по-нашому
З покупцем балакав.

Держись, Грицю| Гумореска

Колись, було, мати каже
Маленькому Грицю:
— Загубишся на базарі.
Держись за спідницю.
Не ті тепер пішли мами,
Не ті тепер Гриці.
Не так легко тепер дітям
Дістать до спідниці…

Герой | Гумореска

Вернувся татко із Кавказу,
Вхопив синка на руки зразу:
— Чи був, синочку, хтось у нас,
Коли я їздив на Кавказ? —
А той говорить: — З яродрому
Один ходив до нас додому.
Все говорив, що він пілот,
Що дуже любить самольот.
Своїм геройством вихвалявся,
А сам без мами спать боявся.

Варивода | Гумореска

Увійшов поважний дядько до їдальні зранку.
Пильним оком подивився на офіціантку.
— Скиньте, — каже, — цей передник в білому крохмалі,
А надіньте фартушину, всю в олії й салі.
Розпустіть своє волосся, хай звиса до носа.
Не дивіться так привітно, а спідлоба й скоса.
Принесіть мені тарілку бовтаного супу,
Перепалену котлету і картоплі купу.
Молода офіціантка знизує плечима.
— Ви хильнули чи, можливо, інша є причина?
— О, причина, — мовив дядько, — багатьом відома.
Почувати себе хочу в їдальні, як дома.

ВАРЕНИКИ — ВАРЕНИКИ | Гумореска

Сидить москаль на прилавку,
Прищурює очі…
Так і знати: москалина
Вареників хоче.
Хоче бідний вареників,
То й ніщо питати!
Та тільки їх по-нашому
Не вміє назвати.
«Хазяюшка, галубушка! —
Став він говорити. —
Свари-ка мне вот энтаво!..»
«Та чого зварити?..»
«Да энтаво… как, бишь, ево
У вас называют?..
Вот, что, знаешь… берут тесто,
Сыром накладают…»
«Та бог його святий знає,
Що вам, служба, гоже!..
Тісто сиром накладають…
То галушки, може?..»
«Не галушки, не галушки,
Я галушки знаю…
Свари-ка мне, галубушка…
Все, бишь, забываю…
Уж с глаз долой, так с памяти!..
Вот энтакой бес-то!..
Да знаешь ли, энтак сыр-то,
А на сыре тесто!..»
«Та бог його святий знає
І добрії люди!..
Сир у тісті?.. Хіба, може,
Чи не пиріг буде?»
«Да не пирог, голубушка…
Экая досада!..
Да знаешь ли, туда масла
Да сметаны надо!..»
А вона-то добре знає,
Чого москаль хоче…
Та чекає барабана,
Заким затуркоче.
Як почула барабана…
Слава тобі, боже!
Та й говорить москалеві:
«Вареників, може?..»
Аж підскочив москалина…
Та ніколи ждати.
«Вареники-вареники!»
Та й пішов із хати.

Автор: Степан Руданський «ВАРЕНИКИ-ВАРЕНИКИ!»

Вередлива дівчина | Гумореска

В драматичному театрі — блиск і красота.
Кучерявого студента дівчина пита:
— Ну навіщо на гальорку ти узяв квитки?
Сидимо тут біля люстри, наче павуки.
Звідсіля я бачу сцену, наче з літака… —
А студент: — Ну й вередлива ж, — каже, — ти яка!
Зачекай, ось я з тобою у кіно піду.
Там сидітимеш ти в мене в першому ряду.
Вередливий жених | Гумореска

Перед свайбою жених завітав до хати
І майбутній тещі він став таке казати:
— Завтра підемо у загс я і ваша Таня,
І тому у мене є ось які бажання.
Я бажаю всіх своїх друзів запросити.
Я бажаю, щоб було вволю їсти й пити.
Я бажаю, щоб аж два баяністи грали,
А не скрипочка якась чи старі цимбали. —
Поклонився і пішов повагом із хати.
— Вередливий твій жених, — крутить носом мати. —
Щось ти вибрала не те…
— Мамо! — каже Таня. —
Хай бажає, це ж його воля вже остання.

Дві поради | Гумореска

Прийшов хворий до лікаря.
— Кепське, — каже, — діло.
Ломить ноги, крутить руки, туситься все тіло.
— Де працюєте, шановний?
— Тут, у нашім місті.
— А яка у вас зарплата?
— Півтораста-двісті.
— Я вам раджу калорійні споживать продукти,
Масло, ряжанку, сметану, овочі і фрукти. —
Це пішов. Заходить інший. Горбиться і стогне.
— Щось я, — каже, — худну й худну. Тіло просто сохне.
— Заробляєте ви скільки?
— Пенсію приносить
Листоноша. Небагато, та для мене досить.
— То давайте, — каже лікар, — на ходьбу натиснем.
Більш бувайте на повітрі, заряджайтесь киснем.

Бандурист | Гумореска

Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист.
У неділю на могилу йшов співати бандурист.
А назустріч бандуристу панський вискочив лакей.
— Чим, — питає, — ти сьогодні розважатимеш людей?
Ти дивись, там про лакеїв не співай, не бубони,
Бо бандуру обчухраєм до останньої струни.
Бандурист подибав далі. Зустріча його глитай.
— Дам копійку. Ти про мене щось хороше заспівай.
А як бовкнеш щось погане про персону про мою,
Я спущу собак на тебе, я хортами зацькую.
Бандурист подибав далі. Чує — котиться ридван.
Із широкого віконця витикає пику пан.
— Йдеш, — питає, — на могилу? Знов співатимеш? Ну-ну…
Спробуй бовкнуть щось про мене — у могилу зажену.
Бандурист побрів понуро, а назустріч поліцай:
— З чим ти ходиш на могилу? Розкажи і проспівай. —
Бандурист, зітхнувши важко, відповів йому: — Ходім…
Станеш збоку та й почуєш, що співатиму усім. —
Поліцай спідлоба блимнув і оскалився, як звір:
— Щось почую незаконне — запроторю у Сибір!
Бандурист поклав бандуру на притоптану траву.
— Я, — сказав, — сліпий, незрячим сорок літ уже живу.
І не бачу, що ти, хто ти — отаман чи генерал,
Що на себе почепив ти — пістолет чи самопал.
Та нащо мені те знати? Я бреду, як уночі.
Все добро моє — бандура та торбина на плечі.
Але знаю, серцем чую: жде на вас погибель десь,
Якщо ви старого діда ще й сліпого боїтесь.

Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист.
Не співав у ту неділю на могилі бандурист.

Автор гуморески : Павло Глазовий

Балакучий Пилип | Гумореска

Серед ночі по провулку шкандибав Пилип.
Раптом вибіг з підворотні здоровенний тип.
Ледь не плаче: — Ой братишка, може, скажеш ти,
Де міліція районна. Як туди пройти? —
А Пилип знизав плечима: — Як тобі сказать?
Звідсіля до неї буде кілометрів п’ять.
— А дільничний де приймає? — аж трясеться тип.
— Та ніхто тут не буває, — відмахнувсь Пилип.
Тут міліції ніколи не стрічав ніхто…
— Ну, тоді витрушуй гроші і знімай пальто!

Дегустатор | Гумореска

Піп Антоній, що ніколи не вживав спиртного,
Якось випив у буфеті коньяку міцного
І промовив: — Безподобно! Отрицать не можна.
Це божественний напиток, но ціна — безбожна.

Автор гуморески : Павло Глазовий

Де беруться діти | Гумореска

— Де взялися ми? — онуки спитали в бабусі.
А бабуся пояснила в старовиннім дусі:
— Тебе знайшли на капусті, тебе — в бараболі.
Тебе знайшли під вербою, тебе — на тополі.
Тебе знайшов на соломі біля клуня татко… —
І тут раптом обізвалось якесь онучатко:
— От сімейка, так сімейка! Хоч тікай із дому.
Хоч би одне появилось на світ по-людьському…

Автор гуморески : Павло Глазовий

В кого батько розумніший | Гумореска

Сперечаються хлоп’ята, жваві дошкільнята.
— А наш татко розумніший за вашого татка!
— Чого ж це він розумніший?
— Того, що наш татко
Грошей вашому позичив отако багато.
— Не хвалися, бо розуму в нашого хватає.
Він як гроші позичає, то не повертає.

Автор гуморески : Павло Глазовий.

.
.
.
Вик. http://svyatkuyemo.blogspot.com/2009/10/blog-post.html

Гуморески для дітей

Гуморески для дітей

Новость образования прочитали 23,754 раз

Вы не видите полный текст новости, разработки урока, статьи, конспекта, сценария? Читайте здесь

Новость образования добавил Учитель, Раздел Классный час, сценарии, уроки, разработки, конспекты. Дата: September 20, 2011, 2:27 pm |

========
Рейтинг страницы » Гуморески для дітей >>> составляет 6 из 10 пунктов

На странице было оставлено - 9 коммент.

=========
  1. Новости образования Украины и России » Подробно » Гуморески про вчителів сказал(а):

    […] Гуморески для дітей […]

  2. Гарнюня сказал(а):

    Супер!!!!!!!!!! Дякую за дуже гарні гуморески для дітей

  3. Iгор сказал(а):

    постало питання - “гуморески про сім’ю” де знайти???????

  4. RISA сказал(а):

    Гарно! Дуже гарно. шукала гуморески для дітей вже давно!

  5. Марічка сказал(а):

    Гарно дякую Вам. Тепер, за допомогою цих гуморесок для дітей проведу для своїх діточок гарненьке свято

  6. Ангеля сказал(а):

    Допоможіть! Потрібно знайти гуморески для мами. Вчителька задала завдання знайти гуморески для мами….

  7. nastya сказал(а):

    Невдячність (гумореска)

    Одного сонячного дня
    В болото впало чортеня.
    Довгенько борсалось, крутилось,
    Було б, дурненьке, утопилось,
    Та йшов хороший чоловік,
    Він чортеня схопив за вухо
    І викинув на інший бік,
    Туди, де зелено і сухо.

    І раптом чує дикий крик:
    - За що ти б’єш мою дитину? –
    Чортиця вибігла з-за тину,
    Взяла суху очеретину
    Та чоловіка в око – штрик!

    Мораль правдива – не морока,
    Сама лягає під перо:
    Як захотів позбутись ока,
    Зроби невдячному добро!

  8. Степан Васильченко "Басурмен" сказал(а):

    Степан Васильченко “Басурмен”

    Семен стоїть у сінях, заглядає в одчинені хатні двері.
    Він недавно прибіг знадвору i в очах йому темно. Хата йому здається за темний льох, вікна — за дірки, в які зазирає ясний день. Вся стіна перед дверима обставлена чорними сумними іконами, перед ними горить три лампадки, привішені вряд на довгих шнурках. Десь далеко-далеко, як у глибокій норі, горять у печі дрова.
    Коло печі порається підтикана мати, червона од огню, з пасмами на чолі кіс, що вибилися з-під очіпка.
    — Мамо, дайте снідать!..
    — А Богу молився? Не помолишся, до самого вечора не дам — так собі й знай, — казала мати, сердито тьоригаючи рогачем. — Людські діти в неділю, поки з церкви не вийдуть, то й ріски в рот не беруть, а ти, такий лобаню, схопився, лоба не перехрестивши, та до хліба зараз тягнешся? Безстрамнику!..
    — У дядька ж Микити більший за мене, а його ще ні разу не молили! — гуде плаксиво Семен.
    Бач, з кого він привод бере? З Микити! Та то ж шибеник на те, на те він махамет.
    А дядина казала ж, що ми обидва з Микитою махамети.
    Мати побожно скривилася й заплющила очі.
    — Що ти вдієш із таким кателиком… Із таким лобурем, таким харцизякою! — Далі скривилася й, зітхнувши, почала всовіщати: — І що ти собі думаєш, Семене, коли ти порозумієш? Тож тільки невіра, басурмени Богу не хочуть молитися, а ти ж хрещена тварюка. Та тебе ж за цеє в пекло, в огонь негасимий завдадуть. Он глянь, що будуть робити на тім світі грішникам! – мати показала рукою на стіну.
    Семен спідлоба зиркнув у той бік, де висіла на стіні велика картина страшного суду; од неї завжди смерділо Семенові духом чортячого кубла.
    Він одступив далі й промовив уперто:
    — Хай завдають.
    — На сковороді на гарячій будеш сидіти, гарячу смолу будеш пити.
    — Дарма…
    — Будуть тебе куці залізним гаком за язик тягнути.
    Язик у Семена в роті боязко заворушився, покотилась слина, і він сплюнув.
    — А я втечу-у…
    — Куди? Дурню! Скрізь вони тебе знайдуть, скрізь впіймають. Упіймають тебе, басурмена, потягнуть на саме дно в пекло і вкинуть тебе, неблагословенного, в казан у киплячий…
    Шелевіють1, тріскотять перед іконами лампадки; знадвору доліта тягучий дзвін, ніби крізь сон скликаючи людей до служби: «Бе-ем!.. Бе-ем!..»
    Мати порається коло печі, очі її тьмаряться, туманіють і вже лагідним, тихим голосом, як побожну казку, розповідає вона про всі пекельні муки, які дожидають на тім світі грішного Семена.
    — Мамо, а казан буде такий, як ото москалі кашу варять? — довірчиво вже перепитує він матір.
    — Буде казан великий, великий та глибокий…
    Стоїть Семен, схилившись на причілок, задумався.
    Довго він щось міркував собі, зважував, далі зітхнув, тихо вийшов на середину хати й промовив:
    — Ну, моліть…
    Тихо в хаті. Чути тільки, як тріскає в печі.
    Мати одхилила голову од печі, схилилася на рогач, тихо проказує молитви. Перед іконами стоїть, як солдат на варті, Семен — одна рука, як прив’язана, друга маха, як заведена. Плаксивим голосом повторяє він за матір’ю слова молитви, намагаючись тримати такий же, як і в неї, тон і інтонацію.
    Раз по раз тихе молитовне буркотання переривається сердитими вигуками:
    — Стій рівно! Бий поклони! Не верти головою, як коняка! — І далі знову лагідне, побожне: — «І остави нам… долги наша… яко же і ми…»
    У печі щось зашкварчало, зашипіло, ніби його ошпарено окропом.
    Мати охнула й миттю крутнулася до печі:
    — Трясця ж твоїй матері сяких та таких! Чи ти ж не сказився, чортового коріння горщик! — Торохтить рогачем, хапається якшвидше витягнуть із огню оскандалений горщик, почала гримати на його та докоряти, як живого.
    Мамо: «якожеїми»… Мамо!.. — нудьгуючи, навертає її до молитви Семен.
    Мати, заклопотана і сконфужена, доливає горщик водою, бубонить щось до його, про Семена забула.
    — Мамо! — з мукою, із слізьми благає Семен, переступаючи нетерпляче з однієї ноги на другу, як на гарячому камені. — Мамо! Чуєте чи ні? Мамо!
    — Та чого тебе мордує лиха година? Ну, кажи, чого тобі? — витріщилась на нього мати, повернувшись од горщика.
    — Чого мордує! Забули вже? «Якожеїми»…
    Мати пролупується, побожно, крадькома хреститься, зітхає і знову переходить на тихий молитовний тон.
    Семен б’є поклони, не торкаючись коліньми долівки, і охоче задержує голову на землі. Коли він обіпреться чолом об землю, крізь власні його ноги, як у вилазку, йому видно все, що діється позаду його.
    Із хати двері одчинені в сіни, а із сіней видно двір і комору в дворі. Ген дядьків Рябко стоїть коло комори, здається великим-великим, як світ. «Чого ж то він зазирає в комору?» — думає собі Семен. Далі, кинувшись, гукає як несамовитий:
    — Мамо! Собака до сала в комору лізе!
    — Де? — ще голосніше крикнула перелякана мати.
    Семен схоплюється на ноги і трьома пучками, які в нього були складені для хреста, показує на двері:
    — А дивіться!
    Мати щось кинула, щось ухопила і зникла за дверима як буря.
    Залишившись у хаті сам, Семен зажмурив очі і солодко-солодко потягнувся.
    Далі засміявся, підстрибнув і тихенько, навшпиньках почав витанцьовувати:
    Тра-та-та! Тра-та-та!
    Сіла баба на кота!..
    А в хаті тихо, тільки піч сама собі порядкує — топиться.
    Семен відразу змовкає. Очі його загораються радісним, розбійницьким блиском.
    Зирк, зирк! — ними по хаті.
    На вікні — великий недокурок, що батько ще звечора забув.
    У Семена — аж ноги затремтіли: вхопив він його жменею, як метелика, взяв у пучки, роздивляється.
    Швидко виліз на лаву, прихилив до ікони близько свою голову, прикурює. Дим застеляє йому очі, шпигає в ніс — він кривиться, ноги тремтять од страху й радощів, і лице аж міниться од щастя. Розпаливши цигарку, він устромив її в зуби, взявся в боки, осміхається сп’янілою посмішкою.
    — Семене!
    Семен озирнувся — мати.
    Мовби крізь сон пам’ятає Семен, як сама собою випурхнула з його зубів цигарка, іскрами опаливши губу, як чиясь холодна рука тіпала його по губах; чув, як щось гупало в спину і далі, мов на крилах, миттю винесло його в сіни.
    — Іди мені геть! Іди, безбожнику, іди, невіро, з хати зовсім! — наказує йому мати. — Іди собі до басурменів, живи з ними, а додому не вертайся.
    І Семен, гірко ридаючи, спотикаючись, біг із сіней у далекі, невідомі світи…
    Набитий, Богові неугодний, вигнанець із рідної хати, — де йому більш підходяще місце у світі, як не за клунею в кропиві?..
    Сидить Семен там, зігнувшись, поклав голову на коліна й гуде. Гуде й гуде — вже й спина переболіла, і сліз нема, а він гуде.
    Жаль йому на маму, думає, чим би і їй жалю завдати.
    «Коли вже ви виганяєте мене з дому, то краще мені вмерти».
    — Гу-гу!.. — тягне він ліниво, а думка малює жалісну картину.
    Ось він умер, і несуть його до ями з попами, з корогвами, а мама йде за його труною, полою утирається та плаче-плаче:
    «А куди ж це ти, мій синочку, виряджаєшся?!»
    А Семен їй докірливо одповідає:
    «Не знаєте куди — в пекло!»
    «А на кого ж ти, мій голубчику, покидаєш?!»
    «Ага, тепер «голубчику», — думає собі Семен, — а тоді «басурмен»! Ні, несіть далі — не встану».
    Аж ось і яма вже близько.
    Тут Семен засовався на місці й кашлянув.
    «Щоб, чого доброго, справді, не роздивившись гаразд, не вкинули його в яму, — подумав він боязко, уже тільки сам собі. — Ні, нехай яма буде ще далеко-далеко-далеко…»
    Сонце підбилося вище на небо і стало через бур’яни гріти на Семена. За городами видно небо, синє-синє та кругле, ніби велетенська полив’яна піч випалюється на огні, міниться, а під синявою неба геть-геть аж до лісу рябіє усякими квітками зелений луг.
    Дивиться Семен — квітки злодійкувато повиставляли головки з трави та всі, як одна, моргають йому:
    «Тікай, Семене, сюди! Тікай, Семене, сюди!»
    У Семена в голові думки плутаються, похорон зразу ліквідується: тільки хотіли його вкинути в яму — він з труни та далі! А піп за ним із кадилом: держи, лови його! Мати: «То це ти дурив мене, лоботрясе? Стій же ти, кателику, вернешся додому!»
    У заплаканих очах Семена виплив несподівано і затремтів блискучий сміх. Одразу він перестав густи, як одрубав; зачервонівся і закихкотів дрібним невтриманим сміхом.
    Схопившись, вистрибом через капусту, через буряки подався до лугу, широко розставляючи руки.
    Лежить Семен горілиць у високій траві, виставив уверх коліно, дивиться у синє небо, голова — низько на землі.
    Перед очима летить маленький комар…
    Здається, десь високо в небі журавель лине. Над головою недалеко манячить стеблина звіробою, і здається вона Семенові високим-високим, аж до неба, гіллястим та рясним деревом… І друге вже таке, і третє…
    І ось уже всі квіти й травини видаються Семенові височенним та густим чи то лісом, чи садом із дивних, невідомих квіток-деревин. Листки на них великі-великі, як зелені химерні покришки, а квітки — ніби поначіплювані червоні миски, сині чашки та чугуни, блакитні дзвони, жовті цебри, жовтогарячі діжі, а з того густого лісу, ніби верховина якоїсь скелі, визирає його власне коліно.
    Шугають величезні метелі у білих, синіх, темно-рожевих, позолочених шовках. Сідають на квітки, хитають крилами, як мальованими ворітьми.
    Ген-ген ніби із самого неба шумить, гуде патлатий, волохатий джміль у дорогих ризах, перетятий шовковими поясами.
    Летить, гуде, ніби диякон у церкві службу Божу починає:
    «Миром… Господу… по-мо-о-о…»
    Далі спинився він над однією чашкою, зазирає:
    «Що у вас тут таке?.. — Покоштував, подумав, пробурчав: — А нічого собі… — І знову: По-мо-о-о…»
    І подавсь, подавсь, подавсь, кільки видно над верховинами дивовижних квітчастих лісів.
    Комарі, мушки, усякі кузки запищали цілими роями, кожне по-своєму, як той голосливий хор: «І… і… і… і…»
    Семен простяг руки, починає махати ними, як регент у церкві, підспівує їм тоненьким голоском, лад дає:
    — Господи, по-ми-и-и…
    Десь у гущавині, сховавшись у тіні велетня-листка, у срібні струни вдарив невидимий цимбаліст.
    Закували срібними молоточками ковалики, золоті десь вінчики куючи.
    Святі кравчики зашуміли на срібних машинках.
    І роботу роблять, і службу Божу правлять.
    Семен піднімає вгору руки, ніби підбираючи мотузки од небесних дзвонів, і починає працювати руками й ногами, і голос його, як грім, розноситься далеко по всьому зеленому світу:
    Бом, дзень,
    Сав-ка вмер!
    Положили Сав-ку
    На ду-бову лав-ку!
    Лав-ка гнеть-ся,
    Сав-ка смієть-ся!
    Припікає сонце, парить починає — і пахощами обкурюється увесь квітник-ліс. Жарко дихає материнка, п’яним духом дише деревій, озивається святим куревом смілка.
    Бринить, шумить святий гармидер все голосніше й ширше. І над усім гамом геть-геть лунають могучі передзвони радісного нового паламаря.

Оставить комментарий к новости - Гуморески для дітей

Ваш комментарий

Вы можете использовать в статье эти теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>

Внимание: Модерация комментариев к новости включена. После проверки , Ваш комментарий будет опубликован.